Запис зустрічі!

Після успішної оплати на вказану вами пошту буде надіслано лист з посиланням на запис. Якщо листа довго немає, то перепровірте папку спам тощо!

Де пролягає межа між автобіографізмом і оповідуванням, між прийняттям Іншого і культурною експропріацією? Як простежити іронію в творів, в котрому прямо не озвучені наміри автора? Зараз обмірковують не самі принципи конструювання досвіду, а те, на яких умовах ці принципи уявляє художня проза. І якщо сталою вимогою стає писати про те, що ти сам безпосередньо пережив (а це таки стає новою вимогою), то чому ми все ще говоримо про умовність художньої літератури? І як в таких умовах міняється поняття мімезісу – коли література наслідує не природі, а зв’язками між «природними» феноменами? За таких умов будь-який художній твір стає свідченням, правда ж? Свідчення передбачає гаранта того, про що пишуть, свідчать завжди перед кимсь, адресат тут важить більше за адресанта. Для кого пишуть твори, в яких важить автентичність пережитого досвіду? І як скоро у мемуаристів-за-вимогою закінчиться теми?

Питань достолиха. І на них час уже шукати відповіді. Особливо нам тут і зараз, коли стрімко зростає корпус творів про велику війну - тоді, коли ми ще не уміємо і не знаємо як синхронізувати свої досвіди в цій війні.

Запрошуємо вас шукати ці відповіді з неймовірною Ганною Улюрою!

Для афіші використано фото лекторки від Vogue.UA

Після реєстації вас перекине у чат телеграм-групи, де знаходитиметься уся потрібна інформація.

Лекторка:

Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Авторка близько 200 наукових розвідок із ґендерних студій, трьох наукових монографій, літературознавчого нон-фікшн та науково-популярної прози.