Запис зустрічі!

Після успішної оплати на вказану вами пошту буде надіслано лист з посиланням на запис. Якщо листа довго немає, то перепровірте папку спам тощо!

Більшість впливових теорій поетичної мови пов’язують із досвідами тіла, часто фізичні переживання стають метафорами, за допомоги яких осмислюють письмо. Концепція «смерті автора» не передбачає, що кудись зникло фізичне тіло біографічного автора, а лише те, що автор (як функція) не є більше гарантом інтерпретації твору. Хто кому суб’єкт, — зрештою одне з головних питань теорії письма. Тіло при тому — не чіпати, але тіло нікуди ж не поділося.

Хвороба ставала метафорою, щоби описати суб’єктність. І є щось конче важливе в тому, що, скажімо, чуму присвоїв собі Ренесанс і модернізм – сама цілісність і чиста туга за цілісністю. А чи не дивує при цьому, що ковід-19 не став не те що абсолютною метафорою, а й темою літератури як годиться не став?

Отже.
Дві великі розмови:
1) Афект на письмі. Від туберкульозу до депресії: навіщо література уявляє «модні хвороби».
Розберемося, як література пише зболіле тіло.
2) Тотальність на письмі. Чому так і не з'явилася хітова книжка про Ковід-2019, на яку всі чекали.
Поговоримо про казуси, коли література виявляється неспроможною це зробити. І що такі процеси нам розказують про самовизначення Я на письмі.

Лекторка:

Ганна Улюра — українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня. Авторка близько 200 наукових розвідок із ґендерних студій, трьох наукових монографій, літературознавчого нон-фікшн та науково-популярної прози.